Темою сьомого фестивалю «Металеве серце України» в Рівному стали «Зодіакальні сузір’я», тож вже перші відвідувачі були
вражені великою скульптурною групою стилізованого гороскопу, авторства Артема Вольського, де кожний відшукував власний знак. У жовтні ці твори поповнили ковану Алею на Лебединці, а шлях їм вказали зорі, викувані учасниками ковальського фестивалю. Від малих до старих, від досвідчених митців до аматорів – площа парку заповнилася дзвоном молотків, пилянням, гомоном, радісними вигуками вітань, відлунням пісень й іншими звуками, які свідчили про початок свята кувань. 

Домашнім завданням до зіркової теми стало втілення українського епосу – переказів про Чумацький Шлях. Як кобзарі оживляли дух нашого народу піснею у супроводі кобзи, як козацтво оберігало землі зі зброєю в руках, так і чумаки, починаючи з XVII століття, робили колосальну працю для економічного розвитку країни. Лише на Київщину у 1848 році чумаки доставили майже мільйон пудів товару. Враховуючи, що пуд – це 16 кг, неважко порахувати загальний обіг. 

Сьогодні вже важко сказати, звідки пішло саме слово «чумак» - чи то від татарського «чум» (ківш для пиття), чи то «чюм» - як частина кореневого слова (візник), чи від зовнішнього вигляду (одяг чумаки просичали дьогтем, щоб захиститися від хворі, зокрема чуми, в чужих землях). Часто літописці згадують і головну зброю чумака – палицю або «ґерлиґу» з потовщенням на кінці. В перській мові вона так і називалася – «чумак», а в народі так і казали: «Кий в степу чумакам господар». 

Але залишимо в спокої історію і повернемося до теми фестивалю, адже українські ковалі добряче попрацювали і над втіленням власної зірки, і над конкурсною скульптурою «Чумак». Класична композиція волів (робота Анатолія Гущина з Маріуполя) змінилась на триголового дракона, якого вдало поганяв чумак в обладунках середньовічного лицаря (твір Руслана Бойчука з Вінниці); стилізований лицар струнко сидів на біло-молочному конику, що наче шляхував небесною веселкою (скульптура Олега Філевича зі Львова); немовля з пишними формами розсипало соляні зірки із рога достатку (скульптура Сергія Фірсова з Києва); віл у поєднанні із механічним колесом натякав на довгий шлях, що долали чумаки (автор Марчук Максим із Рівненської області); їх обличчя – суворі і замислені поставали поряд, втілені в синтезі деревини із металом (робота Станіслава Скрипніка з Вінниці); а сам «Чумак»-ватажок йшов з високо піднятою головою, водночас збираючи пригорщею сіль, щедро даровану зірками (скульптура Петра Кохановського з Рівненщини). Тож переможцями етноскульптури за результатами глядацького голосування стали Руслан Бойчук, який виборов дві премії, Петро Кохановський та Максим Марчук. 

У куванні власної зірки брали участь ковалі з різних куточків України. Потужними командами були представлені Вінницька область (Євген Карпенко, Іван Хацаюк, Олександр Волкович, Руслан Бойчук, Віктор Кульганік, кузня «Сталь та Стиль») та Івано-Франківщина (Павло Марченко, Заярнюк Михайло, Юрій Мельничук, Юлія Щавінська, Ярослав Паньків, Василь Куцій із сином Василем, Володимир Роян). Львів представляла школа майстрів, які щороку беруть участь в ковальському фестивальному русі – Андрій Болюх, Андрій Фішер, Ніка Музичко та Олег Філевич.  Не перший раз свято в Рівному підтримують також ковалі Максим Марчук з с.Воскодави та Максим Клімов із с.Красилів. З Рівного власною зіркою поділилися Микола Дроздік й Олександр Кубович. Житомир представили Олег Якимчук і Михайло Рудин. Невеличка група ковалів приїхала з Луцька (Сергій Буйняк і Віктор Камець) та Дрогобича (Олег Стебельський і Володимир Калавчук), які теж викували зірку на спогад. 

Той, хто працює із дітьми зрозуміє, наскільки уважним майстром і педагогом потрібно бути із цією категорією вибагливих аматорів. Олександр Шапошник не міг розслабитися ані на хвилину – все нові і нові учні бажали долучитися до ковальського ремесла, а ті хто спробував власні сили, вперто не хотіли йти з уроку… Від бердянських майстрів Олександра Шапошника та Романа Ніколаєнка в Рівному також тепер буде сяяти нова зірочка. 

Чи брати участь в фестивалі довго вагався керівник підприємства з обробки металу Walid Choufani, ОАЕ, однак, поборовши власні страхи, він таки приїхав в Україну і був приємно здивований гостинністю організаторів і рівнем свята. Про особливості кування в ОАЕ першого дня свята на конференції можна було послухати доповідь коваля Сергія Торулі, який мав власний досвід праці в цій країні. Про відвідини закордонних ковальських подій (Чехії, Франції та Іспанії) розповіла також головний редактор журналу «Ковальська Майстерня» Олена Невойса. Кузня «Сталь і Стиль» з Вінниці поділилися із ковальською спільнотою баченням синтезу кольорового скла із металом та представили власні світлини сучасних мистецьких творів.

Вже другий рік поспіль вечірні кування стають родзинкою свята «Металеве Серце України». Видовищно і магічно виглядають вогонь, розпечений метал і фігури чарівників- ковалів, які розповідають про своє ремесло справжнім дійством, що йде від серця.